Види імунітету: суть поняття, особливості класифікації

Зміст

• Поняття про імунну систему
• Основні види
• Класифікація за іншими ознаками
• Первинні і вторинні органи системи захисту

Навіть прості одноклітинні мають примітивними захисними механізмами проти патогенних мікроорганізмів. А у високоорганізованих, включаючи і людину, сформувалася складна багаторівнева протекція, забезпечує їх стабільне існування. Поняття того, що таке імунітет, визначається спроможністю організму опиратися чужорідних елементів з антигенними властивостями.

Поняття про імунну систему

Так як імунна система відповідає за генетичну цілісність розвитку особини, то вона повинна характеризуватися наступними ознаками:

• вміти розпізнавати чужорідні тіла з патогенними властивостями;
• запам’ятовувати після первинного контакту антигенні об’єкти;
• кожна група генетично ідентичних клітин повинна володіти здатністю реагувати тільки на окремий вид патогенного елемента.

В якості антигену можуть виступити різні хвороботворні мікроорганізми, імпланти, власні, але змінені в результаті мутацій або пухлин клітини, і навіть ембріон при вагітності.

Імунологія як наука, пройшла тривалий шлях розвитку. Він не був простим. На початковому його етапі імунітет і види, а також механізми його дії були темою багаторічній дискусії між прихильниками різних уявлень про шляхи захисту організму.

Одна з теорій відводила головне місце лейкоцитів, здатним поглинати і перетравлювати антигени. Інша пояснювала їх знешкодження дією особливих білків – антитіл, розчинених у плазмі крові. У підсумку обидві точки зору лягли в основу сучасної теорії імунітету.

Основні види

Одна з класифікацій поділяє імунітет за походженням на природні і штучний. Перший з них характеризується такими різновидами, як неспецифічний (або вроджений) і набутий (тобто специфічний).

Неспецифічний тип передається з генами і починає формуватися вже в ембріональній стадії з освіти фагоцитів. Це клітини, що мають здатність до поглинання чужорідних організмів. Їх джерелом є стовбурові клітини. Остаточне оформлення відбувається в селезінці, де формуються і білкові клітини. Механізм дії неспецифічного імунітету полягає у виявленні та знищенні антигену.

Елементи специфічного імунітету також утворюються із стовбурних клітин. Однак потім вони поступають не в селезінку, а в вилочкової залози, де перетворюються на антитіла. Імунна система виробляє свій набір антитіл до кожного захворювання, з якими зустрічається організм. Запам’ятовуючи їх, вона з кожним разом посилює свою реакцію.

Чим з великою кількістю патогенів вона контактує, тим міцніший імунітет. Тому, створюючи дитині стерильні умови, батьки надають йому погану послугу.

Штучний імунітет формується способом вакцинації або введення лікувальної сироватки. Він також підрозділяється на активний і пасивний. Перший створюється при введенні вакцин – препаратів, приготовлених з мертвих або ослаблених мікробів. Через кілька днів після цього в організмі утворюються захисні тіла. Зазвичай вакцини використовуються з профілактичними цілями, але при тривалих інфекціях можуть застосовуватися і в лікувальних.

Пасивний штучний імунітет створюється при введенні сироваток. Їх отримують з крові заражених інфекцією тварин. Вони містять готові антитіла, які допомагають впоратися з інфекцією, що розвивається швидше, ніж організм встигає сформувати імунну відповідь.

Різні види імунітету та їх характеристика представлені в наступній таблиці.

Таблиця

Вид імунітету	Характерні ознаки
Природний вроджений	Здатність організму знищувати будь-які чужорідні об’єкти, яку людина отримує у спадок
Набутий природний	Після перенесеного захворювання формується
Активний штучний	Виробляється після вакцинації
Пасивний штучний	Утворюється після введення сироваток з готовими антитілами

Класифікація за іншими ознаками

Імунітет та його види класифікуються по спрямованості дії. При такому розподілі розрізняють інфекційний і неінфекційний імунітет. До перших видів відносяться:

• антимікробний, куди включають противірусний, антибактеріальний і інші, відрізняється спрямованістю захисної реакції організму на знищення мікроба;
• антитоксичний, коли дія імунної системи полягає в нейтралізації токсинів мікроба.

Далі розглянемо окремо інфекційний імунітет, його види бувають:

• стерильними, коли стійкість спостерігається до антигену, якого в організмі немає;
• нестерильними, якщо він присутній.

Бар’єр проти інфекції представляють непошкоджені шкірні покриви і слизові оболонки. При очищенні і шелушінні шкіри знищуються багато патогенні мікроорганізми.

Пошкодження верхнього шару епідермісу, мікротріщини, травми створюють сприятливі умови для впровадження інфекції.

Секрет, що виділяється потовими залозами, слина, сльози володіють бактерицидною дією.

Неінфекційний імунітет також має певні різновиди:

• трансплантаційний – пов’язаний з переливання крові та імплантацією органів і тканин;
• протипухлинний – характеризується захисною реакцією проти пухлинних клітин;
• репродуктивний – виражений реакцією імунітету матері на антигени плода, в якому є чужі гени, отримані від батька;
• аутоімунітет – викликаний порушеннями в розпізнаванні власних тканин і їх руйнуванні.

В залежності від того, які існують періоди підтримання імунної пам’яті, бувають такі форми імунітету:

• транзиторний – система захисту «забуває» про антигені відразу після його видалення;
• короткочасний, коли пам’ять підтримується від одного до декількох місяців;
• довгостроковий – імунна система пам’ятає антиген до декількох десятків років;
• довічний спостерігається зазвичай при дитячих інфекційних хворобах – кір, вітряну віспу та інших і діє протягом усього життя.

Короткочасні форми присутні, якщо антиген не представляє особливої небезпеки для організму, а третій і четвертий види пов’язані з серйозними хворобами.

Первинні і вторинні органи системи захисту

Характеристика імунної системи людини включає центральні органи, в яких лімфоцити набувають унікальні властивості (уміння розпізнавати антигени будь-якого виду), і периферичні. У них відбувається спеціалізація імунних клітин, а також формуються Т — і В — лімфоцити. Вони розташовані на транспортних шляхах, через які імовірно проникнення в організм чужорідних об’єктів.

До центральним відносять:

• червоний кістковий мозок, у ньому містяться стовбурові клітини, в яких знаходяться Т — і В-лейкоцити;
• вилочкова залоза – в ній відбувається спеціалізація Т-лімфоцитів.

Периферичні включають:

• лімфатичні вузли — розташовуються на шляху циркуляції лімфи і займаються її фільтрацією, витягуючи сторонні антигенні елементи;
• лімфоїдні тканини, асоційовані зі шкірою та слизовими оболонками різних органів – представляють бар’єр для антигенів, що проникли в організм;
• селезінка – контролює систему кровообігу і формує імунну відповідь патогенів, що проникли в кров.

Знання про імунітет людини та особливості її формування дозволяють розробляти більш ефективні способи боротьби з новими захворюваннями і численними інфекціями.