Екологічна культура людини: поняття та сучасний стан

Зміст

• Поняття екокультури
• Сучасний стан екокультури людини
• Формування і розвиток екокультури

Всі ми діти одного корабля на ім’я Земля,
а значить, пересісти просто нікуди…
Є правило: встав вранці, вмився, привів себе в порядок –
відразу ж приведи в порядок свою планету.

Антуан де Сент-Екзюпері

Сучасне суспільство, озброєне технікою, розвиває технології, виробництво, науку, що використовує величезну кількість енергії, несе в собі потужну силу, що впливає на Землю в цілому і її ресурси зокрема. Цей вплив часто не враховує законів природи, а тому результати взаємодії людини і планети можуть бути плачевними. Люди не раз стикалися з природними катастрофами, спровокованими їх діяльністю, а тому екологічні питання сьогодні більш ніж актуальні.

Екологія як наука здатна підказати шляхи виходу з наростаючої кризи. Саме вона розкриває закони зв’язків, які є базою для стійкості життя. Але розуміння людьми значущості відносин з природою, принципів їх правильної організації неможливе без формування і розвитку в суспільстві високої екологічної культури.

Поняття екокультури

Екологічна культура – особиста відповідальність кожного окремої людини за стан навколишнього середовища, це його власна діяльність і поведінку, цілеспрямоване свідоме обмеження своїх матеріальних потреб. Причому сталий розвиток суспільства забезпечується саме цими чинниками.

Екологічна культура – це ще й можливість використовувати свої знання в повсякденній діяльності. Недостатньо вміти оперувати тематичною інформацією, важливо знайти практичне застосування. Відповідно, екологічна культура має дві важливі складові:

• Екологічна свідомість – сукупність світоглядних уявлень, екологічних позицій, відношення до навколишнього середовища, розвиток подібних стратегій у роботі та іншої діяльності, надає вплив на природні об’єкти.

• Екологічне поведінка – сукупність безпосередніх вчинків людей, які мають яке-небудь відношення до використання ресурсів і впливають на природне оточення.

Ознакою високої екологічної культури суспільства сьогодні прийнято вважати вміння досягти максимально можливого єдності всього соціального і природного, розуміння того, що охорона навколишнього світу – це засіб збереження людини як виду, а саме формування екологічної культури неможливе без особистої участі.

Сучасний стан екокультури людини

Екологічна культура суспільства стала активно обговорюватися лише в кінці XX-го століття. Увага до цього питання значно зросла завдяки переосмислення людьми своїх наукових досягнень, значущості стану навколишнього середовища для життя на планеті.

Загроза серйозного екологічної кризи поставила населення всієї планети перед фактом: виживання і розвиток людства залежить тільки від нього самого. Уникнути катастрофи можна, лише перетворивши стиль мислення і діяльності кожного конкретного індивідуума, надавши йому эконаправленность.

Саме тому для світового співтовариства так важливо формування екологічної культури. Без неї в умовах екокризи виживання і розвиток людства буде стояти під великим питанням. Робота по впровадженню необхідних знань в маси, поясненню масштабів проблеми ведеться вже на міждержавному рівні. Зокрема, ООН, створена для зміцнення миру та безпеки, розвитку міжнародного співробітництва, одним зі своїх провідних проектів називає програму «Екологічна культура». Під егідою всесвітньої організації проходять переговори з клімату між країнами, досягаються угоди щодо зменшення обсягів викиду парникових газів, розробляються заходи щодо скорочення кількості лісових пожеж та ін.

Виховання екологічної культури населення, її впровадження і розвиток в суспільстві проводиться на рівні кожної країни окремо. Ці процеси підкріплюються законодавчо, а також за рахунок діяльності громадських організацій, спілок, рухів, товариства захисту природи.

Російський уряд став приділяти увагу прийняття законодавчих актів екологічного змісту в 90-х роках минулого століття. Зокрема, з’явився Комітет Держдуми з екології, покликаний займатися постановами у сфері охорони навколишнього середовища. У той самий період були прийняті закони про охоронюваних природних територіях, екологічної експертизи, геодезії і картографії, радіаційної безпеки населення, гідрометеорологічній службі та ін. До початку XXI століття владі позначили формування екологічної культури у школярів пріоритетним напрямком вдосконалення системи освіти в Росії.

Однак в питаннях розвитку в нашій країні екологічної культури є чимало «підводних каменів». Незважаючи на систематичне прийняття урядом тематичних законодавчих актів, глибокого осмислення цієї проблеми на державному рівні поки немає. Соціально-екологічні питання розглядаються у нас сьогодні не інакше як соціально-економічні. Тобто поки що в Росії ефективність економіки має пріоритетне значення над соціальною оцінкою виробництва та його впливу на навколишнє середовище. Крім того, у відносинах бізнесу і держави немає ефективного діючого механізму розподілу відповідальності за екологічні наслідки рішень, що приймаються на рівні підприємств і навіть регіонів.

Виходить, що сучасна російська екологічна культура характеризується переважанням індивідуалістичних утилітарних установок, психології споживання. Це негативно позначається на здоров’ї, якості життя населення, стан флори і фауни. У глобальній перспективі це наслідки для всієї природи, людини, планети. Якраз щоб уникнути цього, і потрібно формувати правильні установки в суспільстві.

Для виховання у населення РФ екологічної культури в її класичному розумінні, на думку експертів, необхідна зміна поточних економічних пріоритетів на екологічні. Це стане можливим тільки у випадку перетворення свідомості кожної людини окремо і системи суспільних цінностей в цілому.

Розвиток у громадян почуття відповідальності за навколишнє середовище пов’язане з руйнуванням стереотипів споживацької поведінки. Тільки так можна забезпечити ключова умова виживання країни – її екологічну безпеку.

Очевидно, що формування екологічної культури – процес тривалий і складний, успішна реалізація якого можлива лише при системному підході, єдності пріоритетів суспільства і держави.

Формування і розвиток екокультури

Формування екологічної культури в суспільстві передбачає цілеспрямовану, поступову і методичну передачу людям інформації про раціональному природокористуванні, про роль виконання екоправил і вимог, особистої відповідальності кожної людини перед планетою і усім її населенням за збереження навколишнього середовища.

Міжнародна практика показує, що для успішного виконання цієї задачі необхідно:

• введення добре продуманої та чинної нормативно-правової бази;
• здійснення екологічного виховання в освітніх установах;
• впровадження екологічної освіти;
• особиста свідомість громадян.

Виховання екологічної культури в Росії здійснюється комплексно, стартує в процесі дошкільної підготовки і продовжується в ході шкільної, професійної та трудової діяльності людини. У навчальних закладах тематичний матеріал засвоюється дітьми і підлітками завдяки організації олімпіад, предметних тижнів, конкурсів, спеціальних акцій.

Типова проблема, з якою доводиться стикатися: екологічна культура населення розвивається вкрай повільно через «просвітницького» характеру тематичної пропаганди, проведенням якої переважно займаються громадські організації та ЗМІ. Просувається ними природоохоронна інформація виступає в ролі джерела підвищення ерудиції і не несе у собі спонукання до застосування в житті. На жаль, виховання екологічної культури гальмує і той факт, що людина акцентує свою увагу на локальних успіхи природоохоронної практики і готовий задовольнятися мінімальним экоблагополучием.

Треба пам’ятати, що екологічна культура кожної окремо взятої людини створюється під впливом сім’ї, в якій він росте, суспільства, в якому спілкується, навчається і працює, його розуміння актуальності проблеми та особистої свідомості. Тому повністю перекладати відповідальність за формування екологічних переконань громадян на систему держосвіти невірно: не підкріплені практикою знання і вміння згаснуть дуже швидко.

Саме особиста відповідальність і свідомість людей, розуміння безперспективності споживчого відношення до природи для них же самих здатне стати поштовхом для динамічного розвитку нової екологічної культури і мислення людини. Такий світогляд вимагає відмови від егоїстичних установок заради добробуту наступних поколінь і збереження життя на Землі.

Важливою складовою такого типу мислення є серйозне і глибоке осмислення світової екологічної ситуації, необхідність залучення для збереження природних ресурсів досягнень науково-технічної революції та інноваційних технологій.