Сизрань: пам’ятки стародавнього міста в Самарській області

Зміст

• Архітектурні пам’ятки
• Храмова архітектура
• Урочище «Монастирська гора»

Російський місто Сизрань цікавий, перш за все, купецьким минулим. На території великого населеного пункту збереглися залишки кремля і ряд православних святинь 18-19 століття. До визначних пам’яток міста відносяться також будівлі в стилі модерн.

Як дістатися до Сизрані? Місто займає правий берег Волги, омивається водами Саратовського водосховища. Через населений пункт курсує нічний поїзд з Москви. Доїхати до Сизрані як залізничним, так і автобусним транспортом можна з Самари. Поїздка в середньому, займає 2-3 години.

Архітектурні пам’ятки

Згідно з археологічними даними, поселення на території Середнього Поволжя з’явилися ще 5,5 тисяч років тому. Цікаво, що мешкали в цих місцях представники розвиненої цивілізації. Сам населений пункт був заснований князем Григорієм Козловським в 1683 році. Приблизно в той же час за наказом царського воєводи тут побудували кремль. Цитадель спішно зводили невипадково: Сизрань повинні стати одним із східних форпостів майбутньої Російської імперії.

Місцем розташування фортеці став Кремлівський пагорб, розташований недалеко від місця впадання річки Сызранки в Волгу. Так як будівля була в основному дерев’яної, вона не збереглася до наших днів. Все, що залишилося від Сизранського кремля, – кам’яна Спаська башта. Зараз вона є унікальною пам’яткою Самарської області, вважається культурною спадщиною державного значення. У конструктивному плані Спаська башта являє собою восьмерик на четверику – популярний у російській храмовому зодчестві тип композиції, при якому нижній ярус є четырехгранником, а верхній – восьмигранником. Вінчає будівлю шатровий склепіння. Всередині башти діє музей.

Ще одна визначна пам’ятка Сизрані, на яку варто подивитися, – купецький двоповерховий особняк на розі вулиці Радянської. Оригінальна будівля в стилі російського модерну було зведено в 1915 році за замовленням місцевого мільйонера Сергія Стерлядкина. На жаль, ім’я архітектора, що спроектував настільки чарівне споруда, достовірно невідомо. Авторство приписують відразу декільком зодчим, що творив в цьому стилі: Леву фон Вакано, Олександру Зеленко, Федору Шехтелю.

У плані особняк виглядає як неправильна трапеція. При його зведенні використовували інноваційні за мірками того часу матеріали – метал і бетон. Облицьовували будівля бежевим цеглою. Окремих слів заслуговує оздоблення фасаду особняка. Прикрашають колишній купецький будинок фігури: чоловічі служать атлантами, жіночі символізують пори року. З античними мотивами перегукуються і напівколони в корінфському стилі. Виступаючий балкон будівлі виконаний в формі морської раковини. Зараз в маєтку знаходиться районне відділення Рагсу.

Храмова архітектура

Опинившись на день в Сизрані, варто навідатися в одну з місцевих церков. Поруч зі Спаської вежею знаходиться церква Різдва Христового. Культова споруда була побудована в 1717 році, але протягом перших років свого існування зазнала ряд істотних змін. Через 1,5 століття, коли на території Сизранського кремля розташувалася в’язниця, собор став рядовий церквою, де звершували богослужіння для в’язнів. Саме в той час зі стін святині були зрубані всі декоративні елементи. Після революції церква довго пустувала. Вперше про реставрацію будівлі, служив зразком церковної архітектури 18-19 століть, задумалися 50 років тому. Після поновлень до церкви Різдва Христового повернувся вигляд 1830 року.

Інші релігійні пам’ятки Сизрань – Іллінська церква і Казанський кафедральний собор. Культова споруда на честь Пророка Іллі було побудовано в 17 столітті за ініціативою трьох городян – Вандышева, Павлыгина і Куропаткина. У 1776 році на місці застарілого дерев’яної будівлі звели кам’яну церкву в стилі «наришкинськоє бароко». Жарким літом 1906 року святиня зникла з лиця землі в результаті пожежі. Тоді розбурхане полум’я знищило практично все місто, забрало життя сотень, а то і тисяч сызранцев. Після відновлення церква Іллі Пророка стала ширше, в ній з’явилося водяне опалення. Вона діяла до 1940 року, далі служила заводським цехом. Церкву повернули віруючим 23 роки тому.

Казанський кафедральний собор на вулиці Достоєвського був побудований у 1872 році на кошти прихожан. Святиня стала одним з тих рідкісних будівель, що вціліли під час масштабної пожежі 110-річної давності. Врятував храм сторож, який встиг погасити вогонь. Після революції в соборі продовжували вести служби. З 1932 по 1944 культову споруду було закрито. Після Другої Світової війни воно знайшло нове життя: у порожня будівля віруючі зносили свої ікони, власноруч відновлювали оздоблення церкви. Головні святині собору зараз – Федорівської ікони та Казанської Божої Матері.

Сім речей, які варто зробити в Сизрані:

1. Скупатися в Кашпирском джерелі.
2. Випити «Палацову» – мінералку, що подається на стіл ще Катерині Великій.
3. Купити ікону місцевої іконописної школи.
4. Оглянути визначні пам’ятки Кремлівського пагорба.
5. Скуштувати найкращі в Самарській області помідори.
6. Відвідати Вознесенський чоловічий монастир 17 століття.
7. Прогулятися на території «Монастирської гори».

Урочище «Монастирська гора»

Сизрань влітку потопає в зелені і квітах місто. Щоб як на долоні побачити причал, мости, історичний центр, водну гладь ГЕС, треба відправитися на півострів Сызранская Лука. Цей дещо ізольований ділянку утворився на місці закруту річки Сызранка. В середині минулого століття Луку облюбували дачники. Самим мальовничим сызранским куточком є південно-західний мікрорайон, а конкретніше – урочище «Монастирська гора» або, як її називають місцеві жителі, «Монгора».

До революції тут знаходилися угіддя Свято-Вознесенського чоловічого монастиря. Зараз від церковного комплексу 17 століття залишився лише храм Вознесіння. В роки громадянської війни багатовікова діброва пішла витрати на паливо. На що утворився в ході вирубки пустирі було вирішено зводити підприємство. Коли на місці колись зеленого куточка з’явився піщаний кар’єр і асфальтний завод, порівняно невелике місто став задихатися. Вихід з ситуації був один – озеленити Монгор. Зараз тутешні модрини, берези і сосни підступають до самої води. На території урочища діє три оздоровчих центру, добувають мінеральну воду.

Цікаві куточки є і в Сызранском районі. Так, в село Стара Рачейка приїжджають, щоб поглянути на збережені будівлі 18-19 століть, прогулятися по бору з реліктовими соснами. До льодовикового періоду сходить історія Узилова – невеликого болота в околицях Старої Рачейки. Притягують відвідувачів та місцеві гори: урочище біля села Смолькина славиться відразу сім’ю джерелами. Воно так і називається – Семиключье. Багато туристичні маршрути проходять через Троїцьке. У селі є кілька старовинних церков, садиба і музей-бібліотека байкаря Івана Дмитрієва. В околицях Троїцького багато гротів з підземними джерелами, химерних валунів. Все це сліди епохи льодовиків.